Як люди відкривали нові землі

Для первісної людини світ був обмежений простором, де минало її життя: найближчим лісом, полем за річкою, сусідніми містами і селами. Поступово цей простір розширювався, і люди відкривали планету, на якій жили. Під час подорожей, експедицій вони виявляли нові, невідомі раніше географічні об’єкти — гірські хребти, вершини, річки, льодовики, острови, затоки, протоки, морські течії, глибокі впадини чи височини на морському дні тощо. Це були географічні відкриття. Перші такі географічні відкриття зробили народи Стародавнього Єгипту, Фінікії, пізніше — Португалії, Іспанії, Голландії, Англії, Франції. У XVII—XIX ст. багато найбільших географічних відкриттів було зроблено російськими землепрохідцями в Сибіру і на Далекому Сході, мореплавцями в Тихому океані, в Арктиці та Антарктиці.

ПЕРШІ МАНДРІВНИКИ-ВІДКРИВАЧІ

Людину завжди вабив обрій. Таємниці манили її все далі й далі. За кілька десятиліть, почавши зі Східної Африки, люди зуміли заселити всю землю до Австралії і Вогняної Землі. Залишилися свідчення, що у сиву давнину людина вже перетнула океан. Щоправда, час не доніс до нас достовірних відомостей про ці великі подвиги. Адже важливі морські і торгові шляхи вважалися важливою державною таємницею і ретельно оберігалися. Їхні поодинокі зображення на пергаменті — прототипі майбутніх карт — знищувалися, особливо під час воєн.

Приблизно до 600 р. до Різдва Христового належить одна з чудових подорожей античності — перший вітрильний похід навколо Африки, що у той час називалася Лівією. Давньогрецький історик Геро-дот, який сам був великим мандрівником, писав про цю подію так: «Відомо, що Лівія з усіх боків оточена морем, за винятком того місця, де вона межує з Азією. Це відкриття зробив фараон Нехо. Він спорядив кораблі з фінікійцями, які повинні були дійти під вітрилами до Геркулесових стовпів (Гібралтарської протоки) і повернутися назад у Середземне море. Фінікійці вийшли з Червоного моря в Індійський океан. Коли настала осінь, вони зробили зупинку і висадилися на берег. Мандрівники посіяли зерно і дочекалися врожаю. Зібравши врожай, вони знову підняли вітрила. Тим часом минуло вже два роки. Лише на третій рік їм пощастило допливти до Геркулесових стовпів, закінчити подорож і повернутися додому. Вони розповідали, що під час плавання навколо Лівії бачили сонце з правого боку, що, можливо, комусь здаватиметься правдоподібним, але я повірити в це не можу».

Те, у що не міг повірити «батько історії» Геродот, для нас зараз є найбільш достовірним історичним і географічним свідченням, оскільки для моряків, що знаходяться південніше екватора, сонце опівдні буде на півночі, якщо ж вони при цьому рухаються на захід, то бачать його праворуч. А це значить, що на своїх дерев’яних суднах, які ледве сягали 40 м у довжину, з одним вітрилом і 40 веслами, мо-ряки-фінікійці зуміли пройти уздовж узбережжя понад 37000 км у зовсім незнайомих водах! Але фінікійці в давнину вважалися найкращими мореплавцями. Саме тому фараон Нехо і скористався їхнім досвідом і вмінням. Вони активно займалися морською торгівлею, і це допомогло їм відкрити нові землі — Мадейру, канарські та Азорські острови — і прокласти нові торгові шляхи, зокрема до олов’яних рудників Британії.

ПОДОРОЖ ГРЕКА ПІФЕЯ НА ПІВНІЧ ЄВРОПИ

Але не тільки фінікійці славилися своєю майстерністю мореплавців. Давні греки також були прекрасними мандрівниками-першовід-кривачами. Їм же належать перші спроби вести записи про нові відкриті шляхи з практичними вказівками для мореплавців і перші спроби складання географічних карт. Вони визначили, що Земля має форму кулі, і навіть обчислили її об’єм. Всесвітньо відомий епос Гомера «Одісея» містить чимало докладних настанов для мореплавців і безумовно спирається на справжні свідчення грецьких мореплавців. До 800 р. до Різдва Христового вони вже досконало орієнтувалися в Середземному морі, освоїли його і заснували там понад 100 колоній.

Приблизно в той час, коли Олександр Македонський виступив у похід проти персів і дійшов до Індії, грецький мореплавець і астроном Піфей вирушив до норвезьких берегів. Відкриття, які він зробив у північному морі, сталися внаслідок непередбаченого відхилення від маршруту. Коли він зайшов у порт Массалія (сучасний Марсель), грецькі купці домовилися з Піфеєм, що він спробує знайти прямий торговий шлях до «олов’яних островів» біля південно-західного краю Британії, поминувши Лендс-Енд, жвавий центр проміжної торгівлі (тодішній Корнуолл). Піфей погодився і поплив північніше Галлії (сучасна Франція). Незабаром він уже був біля берегів Британії. А звідти рушив далі уздовж західного берега сучасної Англії і потрапив до Ірландії. Потім зайшов на Гебриди й Оркнейські острови, поки не обігнув Британію, яку наніс на карту у вигляді трикутника. Але при цьому він дещо ухилився на північ, скоріш за все, підійшов до берега Норвегії в районі Тронхейма і відвідав острів Гельголанд, що славився своїм бурштином.

Про плавання Піфея з давнини збереглися лише уривчасті відомості. Дуже часто його висміювали сучасники і пізніші автори, називали Піфея брехуном і фантазером. Чому, запитаєте ви? Та тому, що занадто вже неймовірними здавалися розповіді про те, що море на півночі застигає і ніби вкривається слизькими медузами. Сьогодні вважають, що він бачив льодові тороси. Піфей також говорив, що влітку сонце на півночі не заходить, а море «дихає» кожні 6 годин, підкоряючись фазам Місяця (припливи і відпливи, які не спостерігаються в Середземному морі). Сьогодні ж нам досить і цих уривчастих відомостей, щоб вважати Піфея одним з найвидатніших астрономів, географів і першовідкривачів античного світу.

ПЛАВАННЯ ВІКІНГІВ

Крім сміливих мореплавців давнини фінікійців і допитливих греків, жили в Європі ще одні відважні підкорювачі моря. Їх називали вікінгами. Вони населяли скандинавське узбережжя. Потім, коли місця для життя стало менше, вони в пошуках орної землі пішли на південь. Їхні кораблі були пристосовані до плавання у відкритому морі. Деякі вікінги вдавалися до розбою, ставали морськими піратами, а деякі — нормани, — переселялися на північний схід Франції, схід Англії, на Сицилію і відокремлені острови Ісландії.

На початку Х ст. Норман Гуннб’єрн вирушив у похід на захід через Ісландію. Але знайшов тільки там скелясті гори і землю, суцільно вкриту льодом.

Проте ця подорож підштовхнула ісландця Ейріка Рудого вирушити на пошуки нових країн. У 982 р. з командою, що налічувала 32 чоловіки, він вирушив на ці пошуки. Щоправда, не зовсім добровільно. Перед тим Ейрік у сварці вбив двох чоловік і був вигнаний з Ісландії на три роки. Ейріку в цьому поході пощастило відкрити острів, на якому він заснував дві колонії. Землю він назвав Гренландією, що в перекладі означає «зелена земля». Назва привернула до себе увагу, і туди почали переселятися люди. Лише за кілька років там уже налічувалось 3 000 жителів. Географічно Гренландія належить до Америки. Отже, за 500 років до Колумба Ейрік Рудий відкрив Америку.

Але і це ще не все. У 986 р. один купець прямував з Ісландії до Гренландії і збився зі шляху. Через якийсь час він підійшов на кораблях до південно-західного берега рівнинної і лісистої землі. Через 15 років після цього випадку на пошуки тієї землі вирушив вікінг Лейв, син Ейріка, прозваний Щасливим. Про це розповідає «Сага про Гренландця». З Лейвом було 35 чоловік. Спочатку мандрівники досягли Баффинової землі, яку назвали Хеллюланд («марна земля»). Взявши курс на південь від неї, через кілька днів плавання вони побачили перед собою білі піщані обмілини і пагорби, що поросли лісом. Скоріш за все, це був острів Лабрадор. Ще південніше вікінги знайшли острів Белл-Ісл і Ньюфаунленд. Жителі півночі були в захваті від побаченого: рівні зелені луки, багаті на рибу річки. Навіть дикий виноград! Тому і назвали це місце Виноградною Країною — Вінланд.

Наступного року брат Лейва Торвальд розпочав нові подорожі. Але тепер йому довелося воювати з індіанцями. У одній із битв він був убитий, а його команда відступила. Індіанців вікінги називали «скрелінгами». Проте, незважаючи на поразку, була зроблена ще одна спроба заснувати колонію. Але три роки війни з індіанцями змусили вікінгів повернутись додому.

Географічні відкриття робилися, як правило, у пошуках ринків, сировини і збуту товарів.

Відкриття, зроблені ще в античний час єгиптянами, фінікійцями, греками, узагальнив давньогрецький учений Клавдій Птолемей, склавши в II ст. карту світу, що охопила весь Старий Світ (Новим Світом згодом назвали Америку). Східне узбережжя Африки, Південну і Центральну Азію пройшли арабські мандрівники і купці в VIII і XIV ст. У XV ст. дуже привабливою для подорожей була Індія, звідки вивозили прянощі і золото. Португальські мореплавці обійшли Африку з півдня, відкривши все західне і південне узбережжя материка.

Але хіба тільки європейці були першими мандрівниками і відкривачами нових земель? Звичайно, ні. На іншому кінці континенту, за багато тисяч кілометрів від Греції, Єгипту та Ірландії знаходиться країна, що є найбільшою в Азії. Вона — батьківщина однієї із найрозвинутіших ранніх цивілізацій на Землі. Це — Китай. Займаючи величезну частину азійської суші, Китай з одного боку омивається водами Тихого океану. Тому не дивно, що вже з давніх часів китайці майстерно володіли мистецтвом мореплавства. Вони вміли будувати судна для плавання у відкритому морі, досконало для свого часу володіли навичками навігації по зірках і навіть винайшли компас. На своїх суднах вони ходили до берегів Кореї, в Індію, на острів Ява, допливали до Африки. Вчені наводять відомості про те, що китайці були біля берегів Центральної і Південної Америки.

Але вони також багато подорожували і по суші. Так, наприклад, був знайдений початок однієї із найбільших річок Азії — Хуанхе, були досліджені гори і плоскогір’я впродовж західних кордонів китайської імперії. У подорожах суходолом, ймовірно, шляхи китайців і римлян перетинались. Адже обидві імперії знали про існування одна одної і обмінювались товарами. Виник і функціонував знаменитий Шовковий шлях. Однак більш інтенсивним контактам перешкоджали народи, через землі яких цей шлях пролягав, оскільки вони теж були зацікавлені в прибутках від торгівлі.

Одним з таких народів були араби, корінні жителі пустель, спритні торговці. Іслам, початком ери якого вважається 622 р., виявився сильною релігією, що лише за кілька століть охопила величезну територію. І вченим, і купцям тепер було легко подорожувати, вільно спілкуючись арабською і всюди зустрічаючи одновірців. Найкраще цю епоху відтворюють казки про Синдбада-мореплавця з «Тисячі й однієї ночі». Мусульманська наука теж була дуже розвинутою: арабські вчені добре знали роботи античних авторів, доповнювали і коригували їх власними спостереженнями. Географ Індрисі, наприклад, подорожував по Північній Африці, Малій Азії, побував у Європі. Він виготовив карту світу у вигляді срібного диска. Залишив Індрисі також знаменитий трактат з географії. Правда, відповідно до його часу з його уявленнями, у Індрисі зустрічається там багато неточностей. А це має значення навіть сьогодні для істориків географії, тому що карти і трактати Індрисі значною мірою визначали географічні уявлення європейців аж до XVIII ст. А видатний мандрівник Ібн Баттута в XIV ст. описав на основі власних спостережень весь ісламський регіон від Північної Америки до Китаю. За довгі роки він проїхав понад 120 000 км.

Але в Європі продовжувало панувати нечітке уявлення про країни Сходу, зокрема про Китай і Індію. Хоча існував уже, як ми зазначали, знаменитий Шовковий шлях, хоча арабські купці доставляли до Європи шовк, прянощі та інші товари, про високі досягнення китайської культури, проте, ніхто не знав. А якщо і було щось відомо з часів давніх греків і римлян, то забулося за минулі століття.

НАЙДАВНІША ПОДОРОЖ

Найдавнішою подорожжю, про яку відомо науці, вважається експедиція, відправлена з Єгипту царицею Хатшепсут 3,5 тис. років тому. Про цю експедицію розповідає напис на давньоєгипетському храмі. «Подорож по морю, — говориться в ній, — щасливе відплиття на схід. Благополучне прибуття в країну Пунт, щоб доставити чудесні речі кожної чужоземної країни... Не траплялося цього за інших царів... Велика область, яку єгиптяни знали тільки за чутками... Жителі Пунта нічого не знали про єгиптян... Навантажуються кораблі чудесними здобутками країни Пунт: чорним деревом і справжньою слоновою кісткою, необробленим золотом, ароматною смолою, павіанами, мавпами, хортами, шкурами леопардів... Подорож по морю, і благополучне прибуття і радісне причалювання...»

Де ж знаходилась ця країна Пунт, берегів якої досягли єгипетські мореплавці? Вчені припускають, що Пунтом стародавні єгиптяни називали Сомалі, східний край Африки. Вчені точно встановили дату цієї подорожі — вона почалася влітку 1493 р. до н. е. Після першої подорожі зв’язок із країною Пунт став постійним. Так, в одному з надгробних написів прославляється стерновий Хнемхотеп за те, що він не менш як 11 разів плавав зі стерновим Хві до країни Пунт. Але потім, у зв’язку з занепадом стародавнього Єгипту, подорожі припинилися.

Великі географічні відкриття

Відкриття найбільшого значення були зроблені в XV—XVIII ст., коли в надрах

феодалізму йшло формування капіталізму. За ці 300 років були відкриті: Америка, морський шлях навколо Африки до Індії та Індокитаю, Австралія, Берингова протока, що розділяє Азію і Північну Америку, безліч островів у Тихому океані, північне узбережжя Сибіру, морські течії в Атлантичному і Тихому океанах.

  • 1487 р. — Діаш обійшов Африку з півдня.
  • 1492 р. — Колумб досяг Вест-Індії.
  • р. — Англійський дослідник Джон Кебот дістався Ньюфаунд
  • ленду, за Північною Америкою.
  • р. — Васко да Гама досяг Індії морем.
  • 1519–1522 рр. — Перше кругосвітнє плавання.
  • Це була епоха Великих географічних відкриттів.
Нужен реферат, сочинение, конспект? Тогда сохрани - » Як люди відкривали нові землі . Готовые домашние задания!

Предыдущий реферат из данного раздела: Марко Поло і друге відкриття сходу

Следующее сочинение из данной рубрики: Атмосфера і наслідки її забруднення

Спасибо что посетили сайт Uznaem-kak.ru! Готовое сочинение на тему:
Як люди відкривали нові землі.




загрузка...