Урок-екскурсія пушкінськими місцями

Мета: здійснити заочну екскурсію місцями, де жив і творив великий поет; ознайомити учнів з основними фактами життя і творчості О.С Пушкіна: розвивати мову учнів, навички дослідницької роботи, виразного читання; виховувати інтерес до життя поета та його творів.

Обладнання: репродукції портретів О.С. Пушкіна; фотографи пушкінських місць, скульптурних пам'ятників поетові в Москві, СанктПетербурзі, Києві; музичні твори М. РимськогоКорсакова, М. Глінки, М. Мусоргського, П.Чайковського; ілюстративні матеріали, виставка творів О.С. Пушкіна.

Екскурсію ведуть двоє ведучих та група екскурсоводів, які сидять за столом біля дошки. Під час своїх виступів учніекскурсоводи демонструють ілюстрації, які розповідають про життя і творчість О.С.Пушкіна. Звучить музика.

Хід уроку
Слово вчителя. Сьогодні наш урок присвячений життю і долі Олександра Сергійовича Пушкіна. Осягаючи його творчість, спробуємо визначити загальнолюдський зміст його поезій, проникнути в таємниці його життя і лірики. І допоможуть нам у цьому наші біографи та екскурсоводи.

Оголошення теми уроку.
Урок проведемо у формі екскурсії по місцях, де жив і творив поет.
1 ведучий. З раннього дитинства О.Пушкін поруч з нами. Здається, це наш давній знайомий, який увійшов у наше життя разом із казками. А потім вірші, поеми,
драми, повісті, "Євгеній Онєгін".

2 ведучий. МОЛОДОЙ, веселый и кудрявый — Он таким запомнился навек...
Наша удивительная слава, Наша гордость — этот человек. Словно друг, живущий по соседству, С каждым днем все ближе и родней, Он к тебе приходит в раннем детстве С первой песней матери твоей. Он к тебе приходит вечно новым, Он твой путь осветит, как звезда, Чтобы ты, с его сдружившись словом, С ним не расставался никогда. Наизусть ты знаешь потатарски "Зимнюю дорогу" и "Обвал", А Володя пушкинские сказки Нам вчера порусски прочитал.

А Закир — парнишка чернобровый,
Что живет от нас невдалеке,
Монолог Бориса Годунова
Знает на чувашском языке.
И на всех наречьях горделиво
Призывает Пушкин нас с тобой
Наших душ прекрасные порывы
Посвятить Отчизне дорогой.
(А. Арикеев)

1 біограф. Дитинство та юність Пушкіна.
26 травня (6 червня) 1799 року у Москві у сім'ї майора Сергія Львовича і Надії Осипівни Пушкіних народився син Олександр: високе чоло, кучеряве рудувате волосся (пізніше воно потемніє і стане темно каштановим), великі голубі очі.
Батько поета, Сергій Львович Пушкін, військовий у відставці, був із старовинного родовитого дворянського сімейства, не багатий і не дуже везучий у службі і чинах, "великий прихильник поезії".

Мама Пушкіна, Надія Осипівна, була внучкою знаменитого Ібрагіма Ганнібала. Вона була гарною, мала своєрідний характер, який швидко змінювався. Маленький Сашко не був улюбленим сином матері. Але були в домі дві жінки, які дарували хлопчикові материнську любов і ласку, яких так йому бракувало: няня — Орина Родіонівна, кріпосна селянка, і бабуся — Марія Олексіївна Ганнібал. Ці дві жінки завжди намагалися заспокоїти хлопчика, приголубити. Вони розповідали йому казки про Бовукоролевича і Кощія, про добрих чарівників і злих чаклунів, відкрили прекрасний світ поетичного народного слова.

Ты, детскую качая колыбель,
Мой юный слух напевами пленила
И меж пелен оставила свирель,
Которую сама заворожила...
("Наперсница волшебной старины", 1822)

Але головним джерелом знань у дитячі роки для Пушкіна були книги. В домі Пушкіних була зібрана велика бібліотека. За словами брата поета, юний Олександр "проводив за читанням безсонні ночі і таємно в кабінеті батька поглинав одну книжку за одною".
Навчання в Царськосільському ліцеї, де він перебував з 1811 по 1817 рік, запам'яталося Олександру тісними дружніми стосунками, патріотичним піднесенням 1812 року, волелюбними мріями та першими поетичними спробами,

8 січня 1815 року. Перший публічний виступ Пушкіна Висока оцінка Г.Р. Державіна вірша Пушкіна "Воспоминания в Царском Селе". Декламатор виразно читає вірш О.С Пушкіна "19 октября"(Роняетлес багряный свой убор...).

Екскурсовод. Після закінчення ліцею О.С. Пушкін їде в Михайлівське. Тут, у постійному спілкуванні з рідною природою, формувалося його поетичне світосприйняття, розквітав його творчий геній. Його приїзду Михайлівське додає йому нових сил. Широка річка Сороть, яка впадає у річку Велику; невеличкі озера поруч із Сороттю, поєднані з нею протоками; парки, сади, ліси — саме серед цієї краси знаходить Пушкін "краски и материалы для своих вымыслов, столь натуральных и верных". Саме тут створені "Деревня", "Дубровский". У Михайлівському поет написав понад 100 художніх творів.
Екскурсовод. Почнемо знайомство з пушкінськими місцями з Петровського, де почався родовід Ганнібалів. Свою назву воно отримало від імені Петра І. Вірним "арапом Петра Великого" був прадід О.С. Пушкіна Абрам Ганнібал. Дочка Петра І Єлизавета подарувала йому п'ять тисяч десятин землі, на яких він побудував свій маєток. Петровське розміщене на пологому березі озера Кучане, напроти Михайлівського, яке стоїть на височині. У 1918 році панській дім згорів і був відбудований лише у 1976му. Пушкін дуже любив цей маєток. Тут усе дихало давниною.

Якщо вийти з Петровського та пройти мимо озера Кучане, ми опинимось у тіні михайлівських гаїв. (Звучить музика П.Чайковського). Якщо їхати з боку Пушкінських гір, Михайлівське починається вже тоді, коли залишається позаду два великі каменівалуни. На одному напис: "Пушкінський заповідник. Михайлівське", на другому — слова поета: "Здравствуй, племя младое, незнакомое!". Ось вони, михайлівські гаї, де Пушкін бував дитиною, веселим юнаком, засланим поетом.

Будинок Пушкіна стоїть на кургані над рікою Сороттю. У маєтку все нагадує про великого поета. Кожна з речей Пушкіна має своє місце. В "Євгенії Онєгіні" ми читаємо такі рядки:

И стол с померкшею лампадой, И груда книг, и под окном Кровать, покрытая ковром, И вид в окно сквозь сумрак лунный И этот бледный полусвет, И лорда Байрона портрет, И столбик с куклою чугунной Под шляпой с пасмурным челом, С руками, сжатыми крестом.
У цьому кабінеті провів Пушкін багато днів і ночей під час свого заслання. А поряд з панським маєтком у невеличкій хатинці жила няня поета Орина Родіонівна, яка розділила зі своїм улюбленцем і радощі, і печалі. Не можна не згадати Михайлівський парк, який має чотири алеї. Найкраще збереглася Липова алея, дерева якої мають чудернацькі форми. Шанувальники поета називають її "алея Керн". Приїзд у червні 1825 року у Михайлівське Анни Петрівни Керн залишив у серці Пушкіна глибоке та світле почуття.

Екскурсовод. Мандри по таврійських степах та Кавказьких горах захопили Пушкіна, він збагатив себе новими враженнями. Поет знайомиться зі звичаями та легендами кавказьких народів. Крим запам'ятався йому органічним поєднанням двох культур: західної та східної. Стародавня Таврида зберігала риси античної культури. В уяві поета оживали стародавні міфи, криваві бої. Пушкін відвідав Феодосію, Сімферополь, Гурзуф, Бахчисарай. Спустілий, але величний ханський палац, пам'ятник любові та смерті — "фонтан сліз", морські пейзажі, чудова природа, східні легенди глибоко вразили Пушкіна та надихнули його на створення "Південних поем".

(Заучить романс "На холмах Грузии лежит ночная мгла"М. РимськогоКорсакова).
4 біограф. Улітку 1824 року Пушкіну було наказано залишити Одесу та виїхати на нове місце заслання — до Михайлівського, де він змушений був залишитися на самоті, без друзів. Пушкін почувався пригніченим. Але дружні стосунки з мешканцями сусіднього маєтку Тригорського спри'яли розвитку творчості та зміні сумного настрою на життєрадісний.
(Звучить музика М.Мусоргського).

Екскурсовод. Внизу, біля річки, починається дорога, що веде до Тригорського. Мабуть, кожен з нас мріє опинитися в казці, побачити чарівні ліси, сліди чудесних звірів, добрих чарівників. Тригорське нагадує таку чарівну казку. Вражають його величезні двохсотлітні липи та дуби. У тіні цих могутніх дерев стоїть біла садова лава. Це "скамья Онегина". З цього місця відкривається вид на примхливі вигини Сороті, добре видно дорогу з Михайлівського, по якій Пушкін приїздив у Тригорське.

На околиці парку, на пагорбі височить трьохсотлітній дуб, а праворуч від нього починається "алея Тетяни". А далі місток і маленький ставок з ліліями, які віддзеркалюються у зеленкуватій воді.

4 біограф. У серпні 1823 року Пушкін отримав призначення на службу в Одесу. Він був радий цій переміні в житті. Думав, що вже нарешті закінчаться роки вислання. Але внаслідок постійних доносів графа Воронцова імператор звільнив поета з чиновницької служби, заборонив йому з'являтися в Петербурзі і наказав оселитися в родовому маєтку Михайлівському. Там поет провів два роки в товаристві свого найкращого друга — няні Ор'ини Родіонівни, яка розділяла його самотність. Та ще книжки рятували поета від смутку. "Книг, Бога ради, книг", — просить він у листі до брата. Опального поета не забувають друзі, його відвідують Іван Пущин, Антон Дельвіг. Із сусіднього маєтку Тригорське до поета приїздила Анна Петрівна Керн, з якою він познайомився, коли їй було ще тільки 19 років. І ось — нова зустріч, і — відродження нового життя! Наступного ранку Пушкін помчав у Тригорське.

А.П. Керн. "Він прийшов уранці і на прощання приніс мені примірник першого розділу "Євгенія Онєгіна", а поміж листами я знайшла вчетверо складений аркуш паперу з віршами "Я пам'ятаю мить чудову..." ("Я помню чудное мгновение...")
(Читається вірш "Я помню чудное мгновение". Вчитель історії розповідає про повстання декабристів.)
4 біограф. У вересні 1826 року Пушкін прибув з Михайлівського в Москву до імператора Миколи І. На запитання "Що зробив би ти, якби 14 грудня був у Петербурзі?" поет відповів: "Усі мої друзі були учасниками заколоту, я був би з ними".

Імператор розумів, що Пушкін був найвидатнішим поетом Росії, і розраховував, що творчість Пушкіна прикрасить його правління, а сам він виступить у ролі освіченого покровителя митців. І дозволив Пушкіну повернутися із заслання в Петербург, і навіть звільнив його від цензури. "Пиши, що хочеш, я сам буду твоїм цензором", — сказав він.
У Петербурзі Пушкін не знайшов своїх колишніх друзів. Вони були у Сибіру. На душі поета було сумно. Одна з небагатьох радісних і водночас сумних зустрічей — з Марією Раєвською, яка була одружена з декабристом Волконським і тепер їхала до нього в Сизір. Пушкін передав їй для засланих декабристів вірш "Во глубине сибирских руд..."
(Декламатор читає вірш "Во глубине сибирских РУД")

Три осені на початку тридцятих років Пушкін проводи" ь у селі Болдіно біля Нижнього Новгорода, де ніщо не відволікає його від праці. Осінь була його улюбленою порою року, особливо плідним періодом творчості.
(Декламується вірш "Осінь" на фоні музики П. Чайковського "Осіння пісня".)

Л. Р. Бобик, учитель зарубіжної література Тернопільська обл.

Нужен реферат, сочинение, конспект? Тогда сохрани - » Урок-екскурсія пушкінськими місцями . Готовые домашние задания!

Предыдущий реферат из данного раздела: Народ і Росія в ліриці Некрасова

Следующее сочинение из данной рубрики: Засудження ідей прагматизму та конформізму у драмі Лесі Українки «Кассандра»

Спасибо что посетили сайт Uznaem-kak.ru! Готовое сочинение на тему:
Урок-екскурсія пушкінськими місцями.