Сюжет п’єси Кальдерона «Життя це сон»

Якщо виводити походження терміна «бароко» від слова «перлина», то п'єса «Життя — це сон» є чи не найкоштовнішою перлиною як за місцем у творчому доробку П. Кальдерона, так і в ролі ілюстрації основоположних принципів і поетики бароко. Від часу її створення минули сотні літ, а знаменитий монолог Сехисмундо («Ох, горе тут мені...») до цього часу вивчається в іспанських школах.

П'єса й нині ставиться в найкращих театрах країни, зокрема на мадридській сцені, а найталановитіші іспанські актори вважають за честь грати роль Сехисмундо. Іноді дослідники ставили літературні твори Кальдерона над шекспірівськими (як це робили романтики).

У чому ж причини надзвичайного успіху, який випав на долю творчого доробку Кальдерона, зокрема драми «Життя — це сон»? Напевно, вичерпну відповідь на це запитання дати неможливо, але сам процес її пошуку допоможе яскравіше висвітлити художні особливості твору.

Сюжет п'єси напружений і гостродинамічний, з багатьма несподіваними поворотами, що притаманне літературі бароко. Дія відбувається у вельми умовній Полонії (Польському королівстві), деякі персонажі (Росаура, Астольфо, Кларін) путі філософські проблеми: яким є місце людини у світі? Чим вона відрізняється від звіра і що робить людину людиною? Чи впливає людина на свою долю і як може це робити?

Водночас це твір алегоричний, адже життя Сехисмундо можна розглядати як алегорію (інакомовлення, паралель) життя людства — пошуки свого місця у світі, намагання розібратися в мотивах своїх і чужих учинків. Та й сама типова для бароко формула «життя — це сон» може розглядатися і як метафора, і як алегорія (лис — це хитрість, а життя — це сон).

Будова драми струнка й добре продумана: вона складається з трьох хорнад. Як пише чудовий знавець іспанської мови М. Литвинець, «хорнада — прадавнє іспанське слово, що означає "шлях, пройдений людиною за день"». Справді, у драмі «Життя — це сон» є три хорнади і дія в ній відбувається за три дні.

Оскільки драма є «служницею двох панів» — літератури й театру (тобто вона розрахована як на читання, так і на інсценізацію), то з цієї точки зору поділ саме на три хорнади ідеально підходить для втілення сюжету твору (зокрема — зміни театральних декорацій):
• перша хорнада (перший день) — Сехисмундо у вежі — ніч (сон);
• друга хорнада (другий день) — Сехисмундо в палаці — ніч (сон);
• третя хорнада (третій день) — Сехисмундо спочатку у вежі, а потім — у палаці.

План Басиліо почали втілювати: випивши снодійного напою, Сехисмундо заснув, а коли прокинувся в палаці й нарешті дізнався про причини свого безвинного ув'язнення, то обурився і пові в себе так свавільно й жорстоко, ідо начебто «підтвердив» віщування зловісного гороскопа. Басиліо, переконаний у своїй правоті, наказує повернути в'язня до вежі так само під час сну. Прокинувшись у добре знайомій вежі, принц уважає, що палац і всі події минулого дня були його сном («життя — це сон»).

Тим часом, дізнавшись, що є законний спадкоємець трону, але владу збираються віддати чужинцюмосковиту, частина війська збунтувалася й звільнила Сехисмундо, запропонувавши йому стати королем Полонії. У вирішальній битві війська принца перемогли армію Басиліо. Здавалося б, колишньому в'язню саме час помститися батькові за все, що той із ним зробив. Цього очікували як придворні, так і сам Басиліо. Однак Сехисмундо ув'язнив організаторів бунту, які зрадили Басиліо («Зрадник більше не потрібний/В час, коли минула зрада») і звільнили його самого, пробачив батькові кривду, повернув йому трон і визнав своїм королем. Усі сприймають це як диво, як чудесну метаморфозу — перетворення звіра на людину, причому людину шляхетну й мудру (Басиліо: «Розум твій усіх дивує»; Астольфо: «В нього вже й не та повада!»; Росаура: «Мудрий він і справедливий!»).

А в палаці, нарешті дізнавшись про причини своїх страждань, він просто почав мстити за несправедливість. То де ж витоки його жорстокості: у вродженій потребі творити зло чи в примусовому позбавленні волі, яке спровокувало його на жорстокі вчинки? І хто винен у тому, що людина перетворюється на звіра: Сехисмундо чи Басиліо?

А в очах оточуючих його жорстокість дійсно мала звіроподібний вигляд і справджувала страшне віщування: «Що візьмеш від людини, / В якої людського — ім'я єдине, /Яка — лиха, безжальна, / Жорстока, тиранічна і брутальна, /Породжена між звірів?..»
І лише друге звільнення принца бунтівними солдатами являє нам Сехисмундолюдину. Він сам зробив себе справжньою людиною, стримавши свої інстинкти й забаганки, і, зрештою, заявив: «...Загнуздаєм / Честолюбство і злобу, / Це шаленство йлють сліпу». Це — кульмінація твору, моральне переродження звіра на людину.

А Сехисмундо на початку і наприкінці твору — це взагалі дві різні людини. Спочатку це напівдикий самітник, який зріс у вежі поміж диких звірів і сам нагадує звіра як внутрішньо (дика вдача, нестриманість, намагання задовольняти свій перший ліпший інстинкт або бажання), так і зовнішньо — не випадково він постійно з'являється у звірячій шкурі.

Мало змінює його внутрішню сутність і перевдягання в пишний одяг принца, коли, за його словами, «ретельні служники / Уклякали, називали/Мене принцом і вдягали/ У шарлати і шовки». У гніві він викинув із вікна слугу («заподіяв смерть нароком»), погрожував Астольфо, брутально поводився з жінками. Тобто сама по собі наявність королівської мантії не є гарантією, що на троні сидить людина, а не звір (це теж важлива думка, особливо в часи монархії, коли жив Кальдерон).

Проте чи не тому Сехисмундо й перетворився на звіра, що його ув'язнили без вини, повіривши туманним віщуванням гороскопа? І саме це стало справжньою причиною, через яку жахливе пророцтво почало здійснюватися? Зло породжує зло: несправедливість,
долі скорився, той за нею іде, а хто ні — того вона тягне за сооою силоміць»?
Проблема долі (фатуму) і її впливу на життя людини була втілена ще в міфах і здавна цікавила письменників. Так, сам Зевс боявся долі (згадайте троянський цикл і таємницю Прометея). Не втік від своєї долі й київський князь Олег, таки вбитий своїм «вірним товаришем» — бойовим конем («Повість минулих літ» Нестора Літописця і «Пісня про віщого Олега» О. Пушкіна).

Недаремно в Елладі виникла так звана «трагедія фатуму». Так, Едіп («Едіпцар» Софокла) не зміг уникнути своєї долі, хоч як він того хотів, утікаючи від Меропи й Поліба і тим самим наближаючись до пророкування про вбивство батька й одруження з матір'ю. Отже, Кальдерон узяв традиційну проблему. І якщо дельфійський оракул змінився на «полонський» гороскоп, то. що це міняє по суті? Так само, як Едіп, від долі збирається втекти Басиліо, ув'язнивши свого щойно народженого (а тому невинного!) сина, якому Клотальдо згодом так пояснює причину його ув'язнення: «Ти страждав тому в неволі/1 в темниці був закутий, / Схований, щоб відвернути / Зло й немилосердя долі». Так само пояснює своє рішення й Басиліо: «...Повіривши у долю, /Що мені явило небо / Віщуваннями лихими /І майбутньою бідою, / Я рішився ув'язнити / Звіра, зродженого мною». Батько на

Кальдерон усетаки залишає ледь помітні шпаринки в чорній запоні фаталізму, тим самим інтригуючи читача. Час від часу герої (хай побіжно й несміливо), але припускають, що долю можна здолати, принаймні на неї можна вплинути. Так, до Сехисмундо звертається Клотальдо: «Але з вірою, що ти / Збореш лиховісні зорі, / Бо шляхетний муж і в горі / Здатний їх перемогти» або Басиліо: «Я бажання / Мав зустріть тебе на волі, / Коли ти зірок і долі / Переможеш віщуванням. І правда, як мовилося, пророцтво, яке почало збуватися, «відмінилося»: син пробачив батькові несправедливість і повернув йому владу, а сивина Басиліо не стала килимом для його ніг. Здолав пророцтво саме той, проти кого воно віщувало, — Сехисмундо.

Через усю п'єсу «Життя — це сон» послідовно проводиться думка: людина може й повинна долати не присуди долі, а саму себе — шляхом духовного й морального вдосконалення, це й є той істинний шлях, що веде до добра. Треба приборкувати в собі звіра, і тоді людина не повністю залежатиме від фатуму. Цей, другий, «рецепт» теж укладений у вуста Сехисмундо: «...Хто змогти бажає / Свою долю, той розумним /1 терплячим бути має».

Нужен реферат, сочинение, конспект? Тогда сохрани - » Сюжет п’єси Кальдерона «Життя це сон» . Готовые домашние задания!

Предыдущий реферат из данного раздела: Жанрова своєрідність п’єс Кальдерона

Следующее сочинение из данной рубрики: Педро Кальдерон де ла Барка

Спасибо что посетили сайт Uznaem-kak.ru! Готовое сочинение на тему:
Сюжет п’єси Кальдерона «Життя це сон».




загрузка...