Система уроків з вивчення роману П. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці»

Тема: Роман П. Зюскінда "Запахи. Історія одного вбивці" — класичний взірець постмодерністськоі прози.
Мета: розкрити образну систему роману, підґрунтям якої є метафора запаху з прихованим значенням духовного стану суспільства; символічний зміст детективної лінії сюжету, пов'язаний з мистецьким "генієм" Гренуя, який здатний створити дивопарфуми, надіючись цей "сморідний" світ перетворити на запашне царство краси та гармонії.

Обладнання: портрет П. Зюскінда.
Літературознавчий термін: метафора.
Метафора (гр. — перенесення, уподібнення) — вживання слів у переносному значенні на підставі подібності ознак зображуваних предметів чи явищ.
Метафора запаху — приховане значення. У метафорі запаху проглядається приховане значення духовного життя, тобто морального стану суспільства.
Епіграф: "Злетіти — з цим проблем не було. Проте як можна було спуститися додолу?"
П. Зюскінд

Хід уроку
І. Мотивація навчальної діяльності Вступне слово вчителя. Вивчаючи творчість Й. Бродського, Е. Йонеско, ми ознайомилися з таким літературознавчим терміном, як постмодернізм. Для постмодерністськоі' літератури характерне відображення розриву моральних, духовних і культурних зв'язків у суспільстві. Як Е. Йонеско, У. Еко, Гарсіа Маркес, Патрік Зюскінд створив постмодерністський роман "Запахи. Історія одного вбивці", який теж тяжіє до фантастичного перетворення реальності, яка несподівано вибухає абсурдом, до сюжетів, що ґрунтуються на екзистенційних запитаннях. Художній світ Зюскінда зведений на підвалинах постмодерністськоі естетики.

Постмодерним є головний герой роману Жан-Батіст Гренуй — одинак, чужинець, маргінал, який перебуває у стані непоборної ізоляції від світу. А відсутність власного запаху є ознакою приреченості і його прагнень, і самого героя. Гренуй прагне влаштовувати своє життя незалежно від людської спільності, змінити її за власним мистецьким витвором, який докорінно відрізняється від загальноприйнятих життєвих цінностей. Його приваблює ідея опанувати світом і мистецтвом, яка набуває хворобливоабсурдних форм через створення дивопарфумів, запах яких мав би знищити цей "сморідний" світ (за висловом Гренуя) і перетворити на запашне царство краси і гармонії. Через свою модерністську ідею Гренуй бажає досягти "абсолютного стану" чи то у мистецтві, чи то у житті. Патрік Зюскінд у своєму романі критично досліджує це явище духовного життя і демонструє його катастрофічні наслідки.

Коли питання етики, естетики, філософії вступають у протиріччя одне до одного, людина приречена на загибель. За допомогою іронії, підкресленої театральності, метафоричності світу, елементів детективного жанру, фантастики Зюскінд розкриває трагізм становища постмодерного героя, стверджуючи прописні істини, які проголошують, що людина не може існувати без інших людей, що головною рушійною силою мистецтва є любов, що досягнути "абсолютного стану" через ідею створення дивопарфумів на основі запахів вбитих двадцяти п'яти красунь є абсурдною і неможливою. У постмодерністському романі Зюскінда порушується зовсім нова тема: тема духовних розчарувань і пошуків ізольованої від суспільства особистості, тобто, Гренуй прагне стати "надлюдиною" — "по той бік добра і зла", інакомовність роману розкривається через метафору запаху, яка має приховане значення — це моральний стан суспільства. іі. Робота з текстом

1. Як характеризується головний герой у перших рядках роману, щойно народившись? (Ненажерливе, ссе за двох, забирає молоко у решти дітей.)
2. Чим дивує читача опис Парижа? Чому, на вашу думку, автор обрав саме такий ракурс зображення міста? Здивовує своєю мерзенністю і огидністю. Саме в такому сморідному місті мав народитися Гренуй, який своєю з'явою уXVIII ст. повинен був запитати цивілізований світXXст.: чи стали ви кращими, благороднішими, чи стали ваші міста і села більш чистими і запашними? (Згадаємо Неаполь в Італії, перетворений на сміттєзвалище, не менш смердючий, ніж ПарижXVIII ст.). Чи вирішені у вас питання духовності, моральності в XX ст. ?Описуючи Париж, у якому "вулиці смерділи гноєм, задвірки — сечею, коридори — гнилим деревом і щурами, кухні — затхлою пилюкою" (далі за текстом), автор намагається через такий ракурс зображення міста зосередитись на подіях, які розгортатимуться перед читачем, задумуючись, чи все гаразд з нами, якщо з 'являються злі генії, щоб змінити посвоєму наше життя.

Вчитель. Як ви гадаєте, ми зобов'язані відгукнутися на виклик, який кидає нам Гренуй?
(Так, зобов'язані, якщо письменник створює образ злого "генія" в романі, який прагне змінити наше суспільство дивопарфумами, це говорить про тривожні тенденції у суспільстві, закликає нас, щоб ми своєю байдужістю не допустили народження "надлюдини", якій вдасться здійснити злі наміри).

Вчитель. "Злі генії" просто не з'являються. Згадаймо новелу австрійського письменника Ф.Кафки "Перевтілення", написану на початку XX ст., в якій порушена тема дегуманізованого суспільства. Розкриваючи образ Грегора Замзи, автор підкреслює відчуженість його від суспільства, приреченість на самотність, і врештірешт герой гине. Характерною ознакою дегуманізованого суспільства є відсутність любові, доброти, милосердя. Тема конформізму звучить у п'єсі французького письменника Є. Йонеско "Носороги", написаній після Другої світової війни. Автор загострює увагу на тому, що байдужість, віддаленість від духовних, моральних, релігійних цінностей, небажання щось змінити на краще у суспільстві приводить людей на шлях "оносороження" (омасовлення). Французький письменник Альбер Камю в романі "Чума" засуджує таку деградацію суспільства, заявляючи, що "всяка байдужість злочинна". Своїм романом Зюскінд запитує у людства: чи віддамо свій світ злим "геніям", які будуть вирішувати за нас, як нам жити? Самогубство Гренуя — це добрий знак для суспільства, але чи зрозуміє людство, що само винно у народженні таких злих геніїв, як Гренуй? Отже, з цих позицій знову повертаємося до тексту, щоб проаналізувати образ злого "генія" і зробити належні висновки.

За яких обставин Гренуй з'явився на світ? (... у найсмердючішому місці всього королівства, 17 липня 1738 року народився Жан-Батіст Гренуй. То був один із найспекотніших днів року. Спека, мов олово, висіла над цвинтарем..., тлінний чад, що віддавав гнилими кавунами та обвугленими ратицями. Коли почалися перейми, Гренуєва мати стояла біля рибної ятки... і чистила рибу... але вона смерділа так, що її запах перевершував трупний... Гренуєва мати присіла під своїм складаним столом і народила тамтаки..."

Вчитель. Те, що Гренуй народжується серед смороду, не випадковість. Таке народження провіщає перегляд непорушних постулатів на питання становлення громадянського суспільства, європейської історії та культури, одне слово, чи не дали визнані загальнолюдські цінності, які проголосила Велика французька революція, тріщини. Може, вже настав час відкрито обговорювати філософські, моральноетичні, естетичні питання, які набувають глобального характеру. І якщо в Європі з'являється роман П. Зюскінда "Запахи, історія одного вбивці", то я думаю, що цей час настав. Добре було б, щоб, крім гуманітаріїв, на семінари збиралися політики, депутати, впливові люди країни, на яких фахівці б доносили думку про удосконалення системи виховання в сім'ях, школах, навчальних закладах, про тривожні тенденції в системі загальнолюдських цінностей. Насамперед хочу звернути увагу, що в образі Гренуя викристалізовується злий "геній": зростаючи у смороді при певній відсутності у нього власного запаху, він поступово перетворюється в одинака, маргінала, чужинця, відокремленого від "духу" людського життя, щоб розпочати вбивати невинних дівчат. Вони йому потрібні для висмоктування із їхніх тіл запахів для виготовлення дивопарфумів і з їх допомогою позбутися смороду і наповнити світ найкращими пахощами.

Тут не йдеться про звичайний злочин, наприклад, між Сальєрі та Моцартом. Ці речі у Зюскінда несумісні: саме Гренуй виконує роль злого "генія", а не метр Бальдіні, який був дилетантом у галузі парфумерії. Зюскінд загострює нашу увагу на тому, що потрібно чітко осмислювати поняття "геній". Адже за "геніальністю" Гренуя приховується філософія "надлюдини": своїми чарівними пахощами змінити "сморідний" світ на запашне царство краси і гармонії. А відтак встановити своє особисте панування над людством.
1. Яке ключове слово виділяємо в романі? Пояснити його метафоричне значення.
(Запах. Це слово має приховане метафоричне значення; у ньому проглядається духовний стан суспільства. "Сморід" навколишнього світу є символом катастрофічного духовного стану суспільства нашого часу.)

Хто в романі прагне змінити "сморідний" світ на запашне царство краси і гармонії?

(ЖанБатіст Гренуй, який згодом матиме флакон парфумів і вже бачитиме себе античним Прометеем, хоча порівняння подвигу Прометея, який викрадає вогонь у Зевса, щоб віддати його людям, просто абсурдна. Гренуєва мета позбавлена гуманізму. То він бачить себе Великим Імператором, Творцем і Богом, перед яким будуть схилятися всі. По суті, він прагне влади "надлюдини".
Вчитель. Як бачимо, облагородити та виправити цей світ Гренуй прагне через власну велич, а загальнолюдські цінності для нього не мають жодного значення.

Чи можна на мить уявити собі, що перед нами стоїть Гренуй з дивопарфумами в руках? Не тільки уявити, але і допустити не маємо права появи Гренуя. Адже коли закінчаться дивопарфуми, то йому знадобиться знову вбити двадцять п'ять красунь, і так буде безкінечно. Жахлива картина.

Якщо ми живемо на цій землі, то тільки нам, цивілізованим людям, під силу творити добро, боротися зі злом, утверджувати загальнолюдські цінності, не бути байдужими.)
Вчитель. Все це так. Ніхто не заперечує падіння моральності і духовності в суспільстві. Але питання в тому, щоб ми не запізнилися. Автор своїм романом попереджає людство, що наша цивілізація уже дає духовні тріщини, через які може пролізти Гренуй із власним флаконом парфумів у руках. Не випадково автор, використовуючи елементи детективного жанру, розпочинає розповідь про злого "генія", звертаючись не до сучасності, а до віддаленої історичної доби — XVIII ст. Дія в романі відбувається у Франції — столиці французької революції. Випадковості тут нема.

1. Як називалася історична доба XVIII ст.? (Доба Просвітництва.)
2. Назвіть імена представників доби Просвітництва. (Вольтер, Руссо, Дідро, Гете, Шиллер.)
Яка ідея володіла просвітителями? Ідея створення "царства розуму". Виховані на ідеях Великої французької революції, просвітителі мріяли за допомогою освіти, розумового начала, побудувати гуманне суспільство. Революція мала катастрофічні наслідки, але прагнення до свободи, до держання прав людини, до гуманних цінностей як пріоритетів розвитку людської цивілізації вона пробудила. Однак в Європі не були створені політичні системи, основою яких би стали гуманні та загальнолюдські цінності в єдності із соціальноекономічним розвитком країн.

Згадаймо "Людську комедію" О.Бальзака, який звернув увагу на розвиток капіталістичних відносин у XIXст., на посилення "влади золота". Саме вони спричинили духовну кризу. У XX ст. з'являється Ф.Кафка з новелою "Перевтілення", Є.Йонеско з "драмою абсурду" "Носороги", Ф.Дюрренматт з твором "Гостина старої дами", в творчості яких відображена духовна криза, яка стає загрозливою. Отже, Зюскінд повертає нас в епоху Просвітництва, щоб підкреслити, що вона представлена не тільки світлими, а й "темними геніями",'відомими своєю аморальністю (де Сада, СенЖюста, Фуше, Бонапарта). Поява таких страшних постатей, як Гітлера і Сталіна, тільки підтверджує позицію Зюскінда, що гренуї народжуються не на пустому місці. Породження Гренуя — це вже наслідки духовної кризи, яка стає загрозливою, і якщо людство не виробить нові правила громадянського суспільства, буде мовчки спостерігати негативні явища, то своєю байдужістю і потягом до матеріального народить нових злих "геніїв". Отже, зображуючи Гренуя, автор на рівні смислового підтексту сюжету порушує складні моральнофілософські проблеми, пов 'язані із сучасністю. І цене може не викликати тривогу. А все починається з почуттів дитини і середовища, в якому вона зростає.)

1. Як почував себе хлопчик у пансіоні мадам Гайяр?
("... У зв'язку з цілою низкою труднощів, бюрократичного й технічного характеру", як з іронією зауважує автор, нарешті "дитину без запаху" видали до пансіону мадам Гайяр". Саме тут він почувався добре. Йому повезло, що мадам Гайяр втратила нюх і будьяке чуття тепла й людського холоду. Це була безживна жінка. Єдине, чим вона переймалася, це мати досить грошей, щоб померти вдома. Тому половину грошей мадам Гайяр витрачала на вихованців, а половину залишала собі. Очевидно, що діти недоїдали.)
(Для малого Гренуя установа мадам Гайяр була просто благодаттю. Тут він процвітав. Гренуй був живучий, як витривала бактерія, і невибагливий. Затишок, прихильність, ласка, любов — без них він спокійнісінько обходився. Хлопчик став кліщем, який жив у власній оболонці, чекаючи на кращі часи. Він не дав світові ні усмішки, ні крику, ні блиску очей, ані власного запаху. Тільки мадам Гайяр могла годувати це потворне дитя, бо не відчувала, що дитя не має запаху, її власна душа була на замку.)

2. Чим пояснюється відраза інших дітей до малого Гренуя?
(Якщо з мадам Гайяр у "дитини без запаху" була повна гармонія, то з дітьми у хлопчика виникають проблеми. Діти відчули, що з Тренуєм щось не так. Він наганяв на них страх. Старші змовилися задушити Гренуя. Діти гидували ним, як гладким павуком, якого ніхто не хоче розчавити власними руками. Не відчуваючи його запаху, вони боялися Гренуя.)
3. Яким було перше слово Гренуя? Як ви гадаєте, чому саме воно стало першим?
У три роки Гренуй став на обидві ноги, перше слово, яке він промовив, було "риба". Чому? Тому що під час пологів його мати чистила рибу, стоячи біля рибної ятки, і тут, під столом, де лежали рибні тельбухи, народилося немовля.

Він вимовляв тільки іменники, власне, тільки назви конкретних речей, рослин, тварин і людей, та й то лише тоді, коли його раптом вражав запах цих речей, рослин чи людей!
Вчитель. Щодо формування Гренуєвого світобачення поміркуємо над авторським коментарем. За текстом: "З назвами предметів, що не мали запаху, тобто з абстрактними поняттями, насамперед етичного та морального характеру, у нього було найбільше прикрощів. Він ніяк не міг їх запам'ятати, плутав і, навіть коли виріс, вживав неохоче й часто неправильно: право, совість, Бог, радість, відповідальність, покірність, вдячність і таке інше. Що це все означало для нього — завжди залишалося туманним". З прочитаного уривка виникає питання: як обставини вплинули на розвиток особистості Гренуя?
(Вплинули надзвичайно негативно. Згадаймо мадам Гайяр, яка зовсім не володіла ніяким інтелектом: "... у неї було легеньке затуманення розуму, коли наближався ще один напад мігрені, й таке саме легеньке просвітлення розуму, коли мігрень минала...)

Страницы: 1 2

Нужен реферат, сочинение, конспект? Тогда сохрани - » Система уроків з вивчення роману П. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці» . Готовые домашние задания!

Предыдущий реферат из данного раздела: Відповіді до роману П. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці»

Следующее сочинение из данной рубрики: Образ крилатої «людини» в художній літературі

Спасибо что посетили сайт Uznaem-kak.ru! Готовое сочинение на тему:
Система уроків з вивчення роману П. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці».