Карпатський природний національний парк

Заснований у 1968 р. Розташований у Закарпатській і Івано-Франківській областях  України,  у Східному  Закарпатті. Площа 12 672 га, у тому числі 11 657 га — вкрита лісом, 453 га займають луки і 51 га — водойми.

Заповідник складається з трьох відокремлених ділянок: Говерлян-ської, Чорногорської (Івано-Франківська обл.) і Угольскої (Закарпатська обл.). Говерлянська і Чорногорська ділянки розташовуються в Чорногорському гірському вузлі, що утворився на стику Вододільного і Полонинського хребтів Карпат. Центром цього вузла є гора Говерла — найвища точка Українських Карпат (2061 м над рівнем моря). Від Говерли радіально розходяться хребти Чорногорського вузла, що включають найвищі вершини: на заході гору Петрос (2020 м) і на південному сході гору Піп-Іван (2022 м). Полонини, що оточують Говерлу, оголошені охоронною зоною заповідника (площа близько 1500 га). Угольска ділянка розташована західніше, на схилах гори Менчул (1437 м), що входить у систему хр. Полонина Червона (Східні Полонинські Карпати).

Усі три ділянки знаходяться в районі поширення так званого По-лонинского виду ландшафтів із групи середньогірських ландшафтів Карпат. Він характеризується найбільшою для Східних Карпат складністю рельєфу і найбільшими абсолютними висотами. Найбільше поширення (до 75% площі) мають крутосхильні середньогір’я, вкриті лісами, меншу площу (близько 15%) займають полонини — субальпійські луки. Чорногорський хребет є вододілом Пруту і Тиси. Розташовані тут Говерлянська і Чорногорська ділянки заповідника лежать на висоті 500–2058 м над рівнем моря (різниця висот досягає 1600 м). Рельєф виражений різко. Характерна наявність форм рельєфу, пов’язаних із заледенінням. Тут добре розвиті троги, гострі вершини, кари й улоговини. На дні улоговин збереглися залишки донних морен з характерним горбкуватим рельєфом і озерами.

Клімат помірно континентальний гірсько-лісовий, досить суворий. Характерна зміна кліматичних показників з висотою.

Переважні типи ґрунтів — буроземні гірські (у лісовому поясі), торф’яні і гірсько-лугові (у субальпійському і альпійському поясах). За геоботанічним районуванням Карпат Чорногорська і Говерлянська ділянки заповідника належать до Рахівського підрайону району сме-реково-ялиново-букових, смереково-буково-ялинових і смереково-букових закарпатських лісів округу темнохвойно-букових приводо-роздільних лісів.

Чорногора — єдиний район Українських Карпат, де добре виражені субальпийский і альпійський пояси рослинності. У цілому тут виділяються чотири рослинних пояси: нижній гірський лісовий, або пояс букових лісів (від 500–600 до 1200–1300 м над рівнем моря.); верхній гірський ялинових лісів (від 1200–1300 до 1500 м); субальпійський із заростями стлаників, чагарникових пустищ і лугів (від 1500–1550 до 1800-1850 м); альпійський (від 1800–1850 до 2058 м).

Рослинні пояси добре виражені на південних схилах. На північних схилах чітко вираженого пояса букових лісів немає унаслідок колишньої господарської діяльності; у місцях контакту нижніх і верхнього лісових поясів утворюється смуга буково-хвойних лісів.

Хвойні ліси займають близько 91% лісової площі. Вони ростуть на схилах всіх експозицій, місцями спускаючись до нижнього лісового поясу. Основна лісоутворююча порода — ялина європейська, менше значення має ялиця біла. Місцями, де домішки ялиці значні, утворюються ялиново-ялицеві ліси. Рідше, окремими деревами або невеликими групами, трапляються бук, явір, клен гостролистий, ясен звичайний, в’яз шорсткий. З рідкісних реліктових деревних порід тут зростають сосна кедрова європейська і тис ягідний. Продуктивність цих лісів дуже висока, у 3–4 рази вища за продуктивність лісів Сибіру. Ялина і ялиця мають висоту до 50 м при діаметрі 180 см, досягаючи 300–400-річного віку. У підліску — вовче лико, горобина звичайна, шипшини собача й альпійська, ожина коротковолосиста, малина, жимолость пухнаста, бузина червона, смородина карпатська і альпійська, ялівець сибірський. Букові ліси займають близько 9% лісової площі. Вони представлені майже винятково чистими бучинами з дуже невеликою домішкою клена гостролистого, явора, в’яза, ясена, рідше — ялини. Підлісок розвитий дуже слабко і складається з тих же видів, що й у хвойному лісі.

Субальпійський пояс багатий на зарості стланикової сосни, чагарникової зеленої вільхи, рододендрона, ялівця сибірського, а також на чорничники, білоусники, щучники, рідше червоновівсяничники. Зустрічається тирлич жовта — пінна лікарська рослина, що стала надзвичайно рідкісною у результаті непомірних заготівель у минулому. Місцями тут збереглися незаймані, не порушені діяльністю людини ліси.

 Хребет Чорногора — один з найбільш багатих у флористичному відношенні районів українських Карпат. Тут зростають 16 з 24 видів рослин, ендемічних для Карпат (загалькарпатських ендемів) і 39 з 70 видів, ендемічних для Східних Карпат.

Угольска ділянка розташована на південних схилах гори Менчул між ріками Велика і Мала Уголька. Тут переважають юрські відкладення — крупнокристалічні вапняки, верхній шар складається з червоних, рожевих і жовтих вапняків. На ділянці безліч скель самої вигадливої форми, карстових печер, джерел, у тому числі з гарячою водою. Угольська улоговина захищена від холодних північних вітрів. Клімат її м’якший за клімат чорногорських ділянок: середньорічна температура 8° С, середня січня –4°, липня 18,7° С, середньорічна кількість опадів 1390 мм.

За геоботанічним районуванням, верхня (північна) частина Уголь-скої ділянки належить до району букових лісів південних макросхилів Полонинського хребта, округу букових закарпатських лісів, а нижня (південна) — до району дубово-букових і буково-дубових лісів Хуст-сько-Солетвинської улоговини округу дубово-букового і дубових з дуба скельного передгірних закарпатських лісів.

Сприятливий рельєф і кліматичні умови, а також, як вважають, наявність теплоємних вапняків створили на цій ділянці умови, сприятливі для теплолюбних видів рослин. Тут зберігся тис ягідний: біля 1500 дерев на площі 10 га. Це друга за величиною ділянка зростання ягідного тиса в Українських Карпатах. Тут же знайдено єдине в Українських Карпатах місце зростання ялівця козацького. Майже всю площу ділянки займають букові ліси, широко поширені чисті бучини.

Ліси Угольки — це рідкісні, слабко порушені діяльністю людини насад ження бука й інших реліктових видів і груп, яких зараз ніде більше немає не тільки в нашій країні, але й у Середній і Західній Європі.

Фауна налічує 70 видів ссавців, 180 — птахів та 50 видів прісноводних риб. Тут водяться бурий ведмідь, рись, дикий лісовий кіт, білка, лісова і кам’яна куниці, європейська норка, горностай, карпатський благородний олень, карпатська козуля, кабан, карпатський глухар, тетерев, рябчик, карпатська довгохвоста неясить, карпатська буроголовая гаічка, карпатський білоспинний дятел, форель. Багато видів тварин утворять тут особливі «карпатські» форми, що помітно відрізняються від інших форм того же виду. Напрямок наукових досліджень заповідника — вивчення природних комплексів Східних Карпат, а також екології окремих видів рослин і тварин, розробка методів відновлення гірських лісів, які мають важливе водорегулювальне і ґрунтозахисне значення.

Нужен реферат, сочинение, конспект? Тогда сохрани - » Карпатський природний національний парк . Готовые домашние задания!

Предыдущий реферат из данного раздела: Поліський заповідник

Следующее сочинение из данной рубрики: Водні ресурси України

Спасибо что посетили сайт Uznaem-kak.ru! Готовое сочинение на тему:
Карпатський природний національний парк.